первина
ПЕРВИНА, и, ж., розм. Щось нове, перше. Окремі панцирні автомобілі на вулицях прифронтового міста були в Києві не первина (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 78); // у знач. присудк. сл., кому, також з інфін., перев. із запереч. Вперше, в перший раз. Бідаку не первина, що ні з чим до млина (Укр.. присл.., 1955, 38); - А битимуть! - Овва! хай б'ють! чи то мені первина! (Свидн., Люборацькі, 1955, 107); Богунові не первина була бачити відважних козаків-сміливців, яким вистачало молодецтва самому на десятьох панів виходити (Качура, Вибр., 1953, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | первина | первини |
Родовий | первини | первин |
Давальний | первині | первинам |
Знахідний | первину | первини |
Орудний | первиною | первинами |
Місцевий | на/у первині | на/у первинах |
Кличний | первино | первини |