перебачити
ПЕРЕБАЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. 1. Побачити все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Граючи в Петербурзі в літнім театрі "Аркадія".., я перебачив за 4 місяці.. всю петербурзьку знать (Збірник про Кроп., 1955, 366).
2. Внаслідок різного і багаторазово баченого одержувати знання, складати уявлення про кого-, що-небудь. Казав урядник, що ще є тут засланці.. Добре, як політичні. Всяких я перебачив в етапі (Тесл., З книги життя, 1918, 215); Захар.. зморщив лоба, але вже слухав не так уважно.. Хай уже молоді, хто не знає того, надивляються, а він того реманенту перебачив на своєму віку (Кучер, Трудна любов, 1960, 113); Багряна тінь шовку лягає на юнацьке обличчя, переливається в розумних, лукавих очах, які перебачили всячину (Гончар, І, 1954, 419).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перебачу | перебачимо |
2 особа | перебачиш | перебачите |
3 особа | перебачить | перебачать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | перебачив | перебачили |
Жіночий рід | перебачила | |
Середній рід | перебачило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перебачімо | |
2 особа | перебачи | перебачіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | перебачивши |