перебендя
ПЕРЕБЕНДЯ, і, ч., розм. 1. Вередлива, капризна, перебірлива людина; вередун.
2. Людина, що вміє весело, дотепно що-небудь розказати, проспівати і т. ін. Вперше [Леся] слухала від сліпого кобзаря пісню про Кармеля і жандарма, що гримав тоді на старого. Тепер вона вже знає, за що погрожував жандарм запроторити перебендю в холодну (М. Ол., Леся, 1960, 119).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перебендя | перебенді |
Родовий | перебенді | перебендей |
Давальний | перебенді | перебендям |
Знахідний | перебендю | перебендей |
Орудний | перебендею | перебендями |
Місцевий | на/у перебенді | на/у перебендях |
Кличний | перебенде | перебенді |