перебіжчик
ПЕРЕБІЖЧИК, а, ч. Військовослужбовець, що перейшов у розташування ворога і здався йому. Перебіжчик дуже зацікавив командира дивізії, і він одразу ж виїхав на місце, щоб особисто поговорити з ним (Голов., Тополя.., 1965, 156); // Людина, що перейшла через державний кордон на територію іншої держави; порушник кордону. Побачив [Семен] гурт людей біля Стовбунового стола й посередині - високого.. селянина. - Перебіжчик [з Харбіна]... - шепнув хтось (Сміл., Зустрічі, 1936, 152); // перен. Той, хто відмовляється від попередніх переконань, поглядів і т. ін., переходить з одного ідейного, політичного і т. ін. табору в інший. Черкаський староста розумів, що втихомирення бунтарів перейшло в справжню війну,.. навіть і - з перебіжчиками до однодумців (Ле, Наливайко, 1957, 93).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перебіжчик | перебіжчики |
Родовий | перебіжчика | перебіжчиків |
Давальний | перебіжчикові, перебіжчику | перебіжчикам |
Знахідний | перебіжчика | перебіжчиків |
Орудний | перебіжчиком | перебіжчиками |
Місцевий | на/у перебіжчику, перебіжчикові | на/у перебіжчиках |
Кличний | перебіжчику | перебіжчики |