перекис
ПЕРЕКИС, у, ч., хім. Найвищий ступінь окислення елементів; речовина, утворена шляхом такого окислення. При діянні озону блискуча срібна пластинка швидко чорніє, вкриваючись шаром перекису срібла (Заг. хімія, 1955, 306); - Яка грудна клітина! А плече яке, га? - захоплено казав хірург, оброблюючи страшну Орлюкову рану перекисом водню (Довж., І, 1958, 321).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перекис | перекиси |
Родовий | перекису | перекисів |
Давальний | перекисові, перекису | перекисам |
Знахідний | перекис | перекиси |
Орудний | перекисом | перекисами |
Місцевий | на/у перекисі | на/у перекисах |
Кличний | перекисе | перекиси |