переплакати
ПЕРЕПЛАКАТИ, ачу, ачеш, док., розм. 1. неперех. Довго проплакавши, перестати плакати; наплакатися. - Чи переплакала вже? - спитав Ястшембський, виглядаючи з кабінета (Н.-Лев., II, 1956, 79); Наум став читати молитви, а Маруся силкувалася, та не здужала за ним і слова сказати; а він, що скаже слово, то й заллється сльозами, переплаче та вп 'ять [знову] чита (Кв.-Осн., II, 1956, 87); // Перестати оплакувати кого-, що-небудь. Лежали їхні кості тут, у степовій глухомані, як на морському дні: забуті, замулені, і переплакали вже за ними матері, брати й сестри (Тют., Вир, 1964, 201); // перех., перен. Полегшити своє горе, біль, досаду і т. ін. сльозами. А може ще добро побачу? А може лихо переплачу? Води Дніпрової нап 'юсь (Шевч., II, 1963, 66); Шкода, мовляв, про те й балакать, Чому ніколи більш не буть, Все - кажуть - можна переплакать, Все можна на світі забуть (Граб., І, 1959, 148).
2. перех. Плакати протягом якогось часу; проплакати. Цілу ніч переплакав він. І на другу днину плакав (Коб., І, 1956, 491).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | переплакачу | переплакачемо |
2 особа | переплакачеш | переплакачете |
3 особа | переплакаче | переплакачуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | переплакав | переплакали |
Жіночий рід | переплакала | |
Середній рід | переплакало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | переплакачмо | |
2 особа | переплакач | переплакачте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | переплакавши |