перепілчин
ПЕРЕПІЛЧИН, а, е. Прикм. до перепілка; належний перепілці. Перепілчині дітки Носять з поля колоски (Стельмах, Живі огні, 1954, 34); Перепілчине підпадьомкання.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | перепілчин | перепілчина | перепілчине | перепілчині |
Родовий | перепілчиного | перепілчиної | перепілчиного | перепілчиних |
Давальний | перепілчиному | перепілчиній | перепілчиному | перепілчиним |
Знахідний | перепілчин, перепілчиного | перепілчину | перепілчине | перепілчині, перепілчиних |
Орудний | перепілчиним | перепілчиною | перепілчиним | перепілчиними |
Місцевий | на/у перепілчиному, перепілчинім | на/у перепілчиній | на/у перепілчиному, перепілчинім | на/у перепілчиних |