писар
ПИСАР, я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. Довго я до тебе, Грицю, не писала, Бо не мала часу й писаря не мала (Щог., Поезії, 1958, 227).
2. Працівник штабної армійської канцелярії. Брянський запитав дозволу приймати транспорт. Самієв махнув на ходу рукою: - Приймай... Писарі оформлять пізніше... (Гончар, III, 1959, 69); Писар порився в своїй величезній сумці, де можна було вмістити не лише штабні документи, а при нагоді сховатись і самому щупленькому писареві, дістав звідти загсівські бланки (Збан., Над Десною, 1951, 40).
[Генеральний] писар - представник вищої військової адміністрації на Україні XVII-XVIII ст., який очолював генеральну військову канцелярію. Аж ось і генерального писаря уздріли. Той давно вже їздив по табору, гамуючи козацтво, тілько од його гамовання іще гірш підіймавсь гомін (П. Куліш, Вибр., 1969, 157); - Негоже чиниш, писарю, - трохи мирніше мовив Хмельницький, - де ж таке видано, щоб генеральний писар хабарі у негоціантів брав? (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | писар | писарі |
Родовий | писаря | писарів |
Давальний | писареві, писарю | писарям |
Знахідний | писаря | писарів |
Орудний | писарем | писарями |
Місцевий | на/у писарі, писареві | на/у писарях |
Кличний | писарю | писарі |