плазуючий
ПЛАЗУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до плазувати. * Образно. Народ, покинутий на злидні, Народ, плазуючий у млі, Повинен стратить риси рідні, Безслідно стертися з землі! (Граб., І, 1959, 167); // у знач. прикм. Яка-небудь шина, що блищала з трави, мов плазуюча гадюка, або чавунне колесо.. викликали перед його очі картину шумливого життя фабрики (Коцюб., II, 1955, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | плазуючий | плазуюча | плазуюче | плазуючі |
Родовий | плазуючого | плазуючої | плазуючого | плазуючих |
Давальний | плазуючому | плазуючій | плазуючому | плазуючим |
Знахідний | плазуючий, плазуючого | плазуючу | плазуюче | плазуючі, плазуючих |
Орудний | плазуючим | плазуючою | плазуючим | плазуючими |
Місцевий | на/у плазуючому, плазуючім | на/у плазуючій | на/у плазуючому, плазуючім | на/у плазуючих |