плеоцен
ПЛЕОЦЕН, -у, ч. Див. біогеоценоз. // Сукупність рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів і певної ділянки земної поверхні, які пов'язані між собою обміном речовин та енергії.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плеоцен | плеоцени |
Родовий | плеоцену | плеоценів |
Давальний | плеоценові, плеоцену | плеоценам |
Знахідний | плеоцен | плеоцени |
Орудний | плеоценом | плеоценами |
Місцевий | на/у плеоцені | на/у плеоценах |
Кличний | плеоцене | плеоцени |