побліднути
ПОБЛІДНУТИ, ну, неш, док. 1. Стати блідим, блідішим. Його губенята поблідли, очі витріщилися (Фр., IV, 1950, 30); Федот поблід, міцно схопив Прокопа за руку (Тют., Вир, 1964, 236).
Побліднути, як крейда (полотно, стіна і т. ін. ) - стати, зробитися дуже блідим; дуже збліднути. Василь Семенович поблід, як крейда (Мирний, І, 1949, 303); - Ти поблідла, як полотно (Л. Укр., III, 1952, 685); Він так і стрепенувся, поблід, як стіна (Кв.-Осн., II, 1956, 356).
2. тільки 3 ос. Втратити яскравість забарвлення; потьмяніти, поблякнути. [Олеся:] Пташки в саду вже не щебечуть, лист на дереві поблід (Кроп., II, 1958, 331); Вітер ущух, погасли привітнії зорі, поблідла блакить нічна (Дн. Чайка, Тв., 1960, 205); Сніг лежить золотими буграми, Білі зорі і місяць поблід (Мас., Побратими, 1950, 130).
3. тільки 3 ос., перен. Втратити яскравість, виразність. Однак надія на панство [у Семена] трохи поблідла, а охота до вчиття й геть-то зменшилась (Коцюб., І, 1955, 101); Поблідли давні ідеали, Розвіялись чарівні сни! (Фр., X, 1954, 197).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поблідну | побліднемо |
2 особа | побліднеш | побліднете |
3 особа | поблідне | побліднуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поблід | поблідли |
Жіночий рід | поблідла | |
Середній рід | поблідло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побліднімо | |
2 особа | поблідни | поблідніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поблідши |