побожитися
ПОБОЖИТИСЯ, божуся, божишся, заст. Док. до божитися. - Добре, позичу з тих, що уготовив жінці на чоботи, тільки гляди - не збреши! - Їй-богу, не збрешу, - побожився Данило (Л. Янов., І, 1959, 181); Іванко тяжко плакав по смерті свого добродія і побожився вислідити убійців [убивців] його (Фр., VIII, 1952, 280); Він відвів її вбік і сказав побожитися, що нікому не скаже (Ірчан, II, 1958, 81).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побожуся | побожимося |
2 особа | побожишся | побожитеся |
3 особа | побожиться | побожаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побожився | побожилися |
Жіночий рід | побожилася | |
Середній рід | побожилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побожімося | |
2 особа | побожися | побожіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побожившись |