побожний
ПОБОЖНИЙ, а, е. 1. Який ревно виконує всі релігійні обряди; віруючий. Побожний аскет вік в пустині прожив І молитвою й постом богині служив (Фр., XI, 1952, 106); Василь Миронович, чоловік смирний і побожний, під чаркою дуже любив говорити за що-небудь божественне (Вас., І, 1959, 127); // Власт. релігійній, віруючій людині. Газдиня вже вчиняє паску. Місить тісто з побожними думками, стараючись гнати від себе всяку злість і нечисть (Хотк., II, 1966, 37).
2. Пов'язаний з релігією; церковний. Зоня увійшла в кімнату, співаючи побожний гімн (Л. Укр., III, 1952, 653); Коли перші [старі] співали до захрипу побожні пісні, то молодь переплітала їх світськими, часто не зовсім пристойними коломийками (Вільде, Сестри.., 1958,45).
3. уроч. Сповнений найщирішої шани, безмежно відданий; благоговійний, шанобливий. Громада перешіптується, з побожним подивом поглядаючи на Ру-фіна і Прісціллу (Л. Укр., II, 1951, 497); Бальзак придивлявся до розчервонілого обличчя молодого письменника. Йому подобався побожний погляд, яким той дивився на нього (Рибак, Помилка.., 1956, 220).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | побожний | побожна | побожне | побожні |
Родовий | побожного | побожної | побожного | побожних |
Давальний | побожному | побожній | побожному | побожним |
Знахідний | побожний, побожного | побожну | побожне | побожні, побожних |
Орудний | побожним | побожною | побожним | побожними |
Місцевий | на/у побожному, побожнім | на/у побожній | на/у побожному, побожнім | на/у побожних |