поборений
ПОБОРЕНИЙ, ПОБОРОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побороти. Діялось це в тридцятих роках нашого [XIX] століття. Українське поспільство, поборене у класовій боротьбі, з ярмом панщизняної неволі на шиї, тягло свою долю з глухим ремством (Коцюб., І, 1955, 334); Мов змії, в'ються Тривожні, темні думи, но [але] по хвилі Щезають, волі силою твердою Поборені (Фр., XIII, 1954, 86); Десь-не-десь лежали на землі дерева-великани, підриті й поборені віком або й розколені громом (Коб., І, 1956, 450); * Образно. Природі бач заздро, що діти землі Збагнули всі тайни, що крились у млі. В безсилому гніві покірно вона, Поборота розумом, чоло згина (Граб., І, 1959, 314).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поборений | поборена | поборене | поборені |
Родовий | побореного | побореної | побореного | поборених |
Давальний | побореному | побореній | побореному | побореним |
Знахідний | поборений, побореного | поборену | поборене | поборені, поборених |
Орудний | побореним | побореною | побореним | побореними |
Місцевий | на/у побореному, поборенім | на/у побореній | на/у побореному, поборенім | на/у поборених |