поборник
ПОБОРНИК, а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь. Здавалось, дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю і знову став тим самим непримиренним поборником своєї правди (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 47); Іван Франко був полум'яним поборником дружби між слов'янськими народами (Вітч., 5, 1956, 139).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поборник | поборники |
Родовий | поборника | поборників |
Давальний | поборникові, поборнику | поборникам |
Знахідний | поборника | поборників |
Орудний | поборником | поборниками |
Місцевий | на/у поборнику, поборникові | на/у поборниках |
Кличний | поборнику | поборники |