побрязкати
ПОБРЯЗКАТИ, аю, аєш, док. 1. Брязкати якийсь час. [Сестра Мархва:] Чого ти, сестро Серахвимо, до матушки так рано? [Сестра Серахвима (побрязкавши чотками) :] Як би тобі сказати? Попрохатись маю... (Мирний, V, 1955, 66); Побрязкати ключами.
2. розм. Піти, брязкаючи чим-небудь. Попереду поїзжане [поїжджани] Рушили в дорогу. А за ними й невольники Побрязкали путом Понад шляхом (Шевч., II, 1963, 211).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побрязкаю | побрязкаємо |
2 особа | побрязкаєш | побрязкаєте |
3 особа | побрязкає | побрязкають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побрязкав | побрязкали |
Жіночий рід | побрязкала | |
Середній рід | побрязкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побрязкаймо | |
2 особа | побрязкай | побрязкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побрязкавши |