побудник
ПОБУДНИК, а, ч. Той (те), що спонукає до чого-небудь. Дрібний землероб, поки він лишається дрібним, повинен мати стимул, поштовх, побудник, що відповідає його економічній базі, тобто дрібному окремому господарству (Ленін, 43, 1974, 55); Йому, звісно, кортіло запитати, які благородні побудники спричинили ці Саїдові одвідини обителі (Ле, Міжгір'я, 1953, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | побудник | побудники |
Родовий | побудника | побудників |
Давальний | побудникові, побуднику | побудникам |
Знахідний | побудника | побудників |
Орудний | побудником | побудниками |
Місцевий | на/у побуднику | на/у побудниках |
Кличний | побуднику | побудники |