побутописець
ПОБУТОПИСЕЦЬ, сця, ч. Автор побутових творів літератури, живопису і т. ін. Довженко не побутописець, його царина - людська душа в усій красі і духовній привабливості, в найвищому злеті свого розкриття (Рад. літ-во, 10, 1969, 74); Пимоненка колись вважали тільки художником-побутописцем. Насправді ж рамки його творчості набагато ширші (Рад. Укр., 21.IV 1962, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | побутописець | побутописці |
Родовий | побутописця | побутописців |
Давальний | побутописцеві, побутописцю | побутописцям |
Знахідний | побутописця | побутописців |
Орудний | побутописцем | побутописцями |
Місцевий | на/у побутописці, побутописцеві | на/у побутописцях |
Кличний | побутописцю | побутописці |