побільше
ПОБІЛЬШЕ, рідше ПОБІЛЬШ, присл., розм. 1. Якомога більше, більш. Побільше їж, а поменше говори (Номис, 1864, № 12878); - Щось я хотів... Ага, кваску... скажи там, тільки холодненького і побільше... (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); Тільки полегшало трохи, зразу й на ноги спробувала стати [Катря]. Не держать ноги. Стала тоді хліба побільш їсти (Головко, II, 1957, 366).
2. Те саме, що здебільшого; переважно. Говорив тільки я, а він побільше мовчав.
побільший
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | побільший | побільша | побільше | побільші |
Родовий | побільшого | побільшої | побільшого | побільших |
Давальний | побільшому | побільшій | побільшому | побільшим |
Знахідний | побільший, побільшого | побільшу | побільше | побільші, побільших |
Орудний | побільшим | побільшою | побільшим | побільшими |
Місцевий | на/у побільшому, побільшім | на/у побільшій | на/у побільшому, побільшім | на/у побільших |