побілішати
ПОБІЛІШАТИ, аю, аєш. Док. до білішати. Загорілі колись руки знов побілішали (Н.-Лев., І, 1956, 166); Побілішав, заколивався від вітру ковиль (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51); // Стати сивішим; посивішати. Голова йому побілішала, а шорстку, неголену щоку затягли свіжі, глибокі рови (Мик., II, 1957, 104).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побілішаю | побілішаємо |
2 особа | побілішаєш | побілішаєте |
3 особа | побілішає | побілішають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побілішав | побілішали |
Жіночий рід | побілішала | |
Середній рід | побілішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побілішаймо | |
2 особа | побілішай | побілішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побілішавши |