поведенція
ПОВЕДЕНЦІЯ, ї, ж., розм. 1. Те саме, що звичай 2. По людях було видно, що не пили вони сьогодні могоричу і не підкидали, за давньою поведенцією, на «ура» економа, щоб той поставив зайву чарку (Стельмах, Хліб.., 1959, 198).
2. Манера поводження. Дивлюся я на його [станового] і - не пізнаю... Де й поділася ота завжди привітна до мене ухмилка, ласкавий голос, приятельська поведенція? (Мирний, IV, 1955, 370).
3. рідко. Те саме, що мода. - Нащо ж ти так убрався? - спитала мати. - Бо тепер так ходять наші студенти. - Мабуть, тепер така поведенція, чи що? - питав батько (Н.-Лев., І, 1956, 451).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поведенція | поведенції |
Родовий | поведенції | поведенцій |
Давальний | поведенції | поведенціям |
Знахідний | поведенцію | поведенції |
Орудний | поведенцією | поведенціями |
Місцевий | на/у поведенції | на/у поведенціях |
Кличний | поведенціє | поведенції |