повергати
ПОВЕРГАТИ, аю, аєш, недок., ПОВЕРГНУТИ і рідше ПОВЕРГТИ, гну, гнеш, док., перех., ритор. 1. Примушувати падати; звалювати; // перен. Перемагати. Всякого ж, хто нашій справі ворожий, сонце хай спалить, повергне народ (Тич., Зростай.., 1960, 15); // тільки док., перен., діал. Кинути. Не один [сусід] то й просто скаже: - Повергли би ви тото [те] майстрованнє [майстрування] (Фр., II, 1950, 39).
@ Повергати (повергнути) в прах - розбивати, знищувати. Він, сп'янілий від люті, все трощив і повергав у прах на своєму шляху (Добр., Очак. розмир, 1965, 170); Хіба не ми в боях під Сталінградом Повергли в прах нападників орду! (Гонч., Вибр., 1959, 232).
2. У сполуч. з прийм. в та знах. в. ім. на позначення стану означає: викликати цей стан. Вона, критика, повергала [кухаря] в такий гнів, в таку лють, що страви перекипали на плитах (Довж., III, 1960, 428).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повергаю | повергаємо |
2 особа | повергаєш | повергаєте |
3 особа | повергає | повергають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повергатиму | повергатимемо |
2 особа | повергатимеш | повергатимете |
3 особа | повергатиме | повергатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повергав | повергали |
Жіночий рід | повергала | |
Середній рід | повергало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повергаймо | |
2 особа | повергай | повергайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | повергаючи | |
Минулий час | повергавши |