повержений
ПОВЕРЖЕНИЙ, а, е, ритор. Дієпр. пас. мин. ч. до повергти. Передні шеренги демонстрантів вже розсипались, і на допомогу поверженому прапороносцеві кинулось кілька гімназистів (Смолич, Мир.., 1958, 209); Найжорстокіший полководець стає великодушним, коли біля своїх ніг бачить поверженого ворога (Добр., Очак. розмир, 1965, 142); Він переможно глянув на поверженого таким красномовством Салая (Собко, Нам спокій.., 1959, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повержений | повержена | повержене | повержені |
Родовий | поверженого | поверженої | поверженого | повержених |
Давальний | поверженому | поверженій | поверженому | поверженим |
Знахідний | повержений, поверженого | повержену | повержене | повержені, повержених |
Орудний | поверженим | поверженою | поверженим | поверженими |
Місцевий | на/у поверженому, поверженім | на/у поверженій | на/у поверженому, поверженім | на/у повержених |