повеселішати
ПОВЕСЕЛІШАТИ, аю, аєш. Док. до веселішати. Адась повеселішав, радісно луснув батогом і вдарив по конях (Фр., VII, 1951, 76); Петро Антонович почав оповідати свої мисливські пригоди, і Леся повеселішала (М. Ол., Леся, 1960, 12); // безос. От нашій Ївзі на душі так повеселішало, що вона вже й нужди мало (Кв.-Осн., II, 1956, 270); Дарунок звалився наче з неба, і в штабному вагоні повеселішало (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 448); // Виразити такий стан (про очі, обличчя і т. ін.). Лице її знов засвітилось, повеселішало (Н.-Лев., І, 1956, 152); * Образно. Від усієї його неповторної динамічної юності віє таким нищівним для всіляких сумнівів оптимізмом, що хата повеселішала вся, неначе щось в ній стелю підняло (Довж., І, 1958, 74).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повеселішаю | повеселішаємо |
2 особа | повеселішаєш | повеселішаєте |
3 особа | повеселішає | повеселішають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повеселішав | повеселішали |
Жіночий рід | повеселішала | |
Середній рід | повеселішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повеселішаймо | |
2 особа | повеселішай | повеселішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повеселішавши |