повечір'я
ПОВЕЧІР'Я, я, с. , рідко. Те саме, що вечір 1. Солов'ї.. тьохкали всюди, і від їхнього співу дзвеніло повечір'я (Панч, Гомон. Україна, 1954, 139); Над полями спускаються вечірні сутінки. Пізнім повечір'ям чути, як лускається перезрілий колос, журно сиплеться зерно на землю (Рад. Укр., 21.VII 1961, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повечір'я | повечір'я |
Родовий | повечір'я | повечір'ів |
Давальний | повечір'ю | повечір'ям |
Знахідний | повечір'я | повечір'я |
Орудний | повечір'ям | повечір'ями |
Місцевий | на/у повечір'ї | на/у повечір'ях |
Кличний | повечір'я | повечір'я |