повиточок
ПОВИТОЧОК, чка, ч. Те саме, що повивач. Жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку (Чуб., V, 1874, 665).
З повиточку - змалку, з пелюшок, з раннього дитинства, з наймолодшого віку. Як цілком правдива душа, з повиточку зучена до правди, вона не знала тепер, як їй перебути цю першу кривду? (Л. Янов., І, 1959, 391).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повиточок | повиточки |
Родовий | повиточка | повиточків |
Давальний | повиточкові, повиточку | повиточкам |
Знахідний | повиточок | повиточки |
Орудний | повиточком | повиточками |
Місцевий | на/у повиточку | на/у повиточках |
Кличний | повиточку | повиточки |