повновагий
ПОВНОВАГИЙ, а, е. 1. Який має повну, достатню вагу. Колгоспники і робітники радгоспів багатьох областей виростили на своїх полях по 40 і більше центнерів повновагого пшеничного зерна (Хлібороб Укр., 11, 1967, 3).
2. перен. Важливий, переконливий. Художні твори, побудовані на безпосередньому спостереженні життя, набувають цілковитої самостійності, як справжнє явище з своїм повновагим змістом (Вітч., 2, 1970, 211).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повновагий | повновага | повноваге | повновагі |
Родовий | повновагого | повновагої | повновагого | повновагих |
Давальний | повновагому | повновагій | повновагому | повновагим |
Знахідний | повновагий, повновагого | повновагу | повноваге | повновагі, повновагих |
Орудний | повновагим | повновагою | повновагим | повновагими |
Місцевий | на/у повновагому, повновагім | на/у повновагій | на/у повновагому, повновагім | на/у повновагих |