повторюваний
ПОВТОРЮВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до повторювати. В його плаксивім голосі і в тім щохвиля повторюванім «паночку» жандарм добачав укритий насміх над своєю властю [владою] (Фр., II, 1950, 30); Він виголошував тост на честь Горпини, це можна було зрозуміти з часто повторюваного її імені (Ю. Янов., Мир, 1956, 274).
2. у знач. прикм. Який буває, трапляється і т. ін. знову, вдруге; повторний. В розташуванні повторюваних членів речення автор [Марко Вовчок] не обов'язково дотримується якоїсь певної симетрії (Курс. іст. укр. літ. мови, І, 1958, 403).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повторюваний | повторювана | повторюване | повторювані |
Родовий | повторюваного | повторюваної | повторюваного | повторюваних |
Давальний | повторюваному | повторюваній | повторюваному | повторюваним |
Знахідний | повторюваний, повторюваного | повторювану | повторюване | повторювані, повторюваних |
Орудний | повторюваним | повторюваною | повторюваним | повторюваними |
Місцевий | на/у повторюваному, повторюванім | на/у повторюваній | на/у повторюваному, повторюванім | на/у повторюваних |