повідкриваний
ПОВІДКРИВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідкривати. Хутір неначе вимер, ніде не видно живої душі, приміщення повідкривані (Хор., Незакінч. політ, 1960, 86); // у знач. прикм. Далі видів похорони... хоругви... людей з повідкриваними головами (Коб., І, 1956, 554); // повідкривано, безос. присудк. сл. Комори, стайні.. - все повідкривано (Тют., Вир, 1964, 327).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повідкриваний | повідкривана | повідкриване | повідкривані |
Родовий | повідкриваного | повідкриваної | повідкриваного | повідкриваних |
Давальний | повідкриваному | повідкриваній | повідкриваному | повідкриваним |
Знахідний | повідкриваний, повідкриваного | повідкривану | повідкриване | повідкривані, повідкриваних |
Орудний | повідкриваним | повідкриваною | повідкриваним | повідкриваними |
Місцевий | на/у повідкриваному, повідкриванім | на/у повідкриваній | на/у повідкриваному, повідкриванім | на/у повідкриваних |