поганючий
ПОГАНЮЧИЙ, а, е, розм. Дуже поганий. Сам же батько, хоч і мав вигляд переодягненого у поганючу одежу артиста імператорських театрів, співати не вмів (Довж., Зач. Десна, 1957, 482); - Недарма зранку в мене долоня свербіла, а воно-таки доведеться чарку горілки випити. І поганюча ж вона, і гірка, а от люблю її (Шиян, Гроза.., 1956, 592).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поганючий | поганюча | поганюче | поганючі |
Родовий | поганючого | поганючої | поганючого | поганючих |
Давальний | поганючому | поганючій | поганючому | поганючим |
Знахідний | поганючий, поганючого | поганючу | поганюче | поганючі, поганючих |
Орудний | поганючим | поганючою | поганючим | поганючими |
Місцевий | на/у поганючому, поганючім | на/у поганючій | на/у поганючому, поганючім | на/у поганючих |