погейкувати
ПОГЕЙКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Гейкати не дуже голосно або час від часу. Той білий [чоловік] пасе - ще й погейкує на худібку (Коцюб., II, 1955, 326); Пустив [Остап] воли і сам іде та тільки погейкує (Головко, II, 1957, 210).
2. на кого, перен. Те саме, що покрикувати 2. Вбираючи на себе пишні шати, пан обозний поглядав вздовж дороги, погейкував на слуг (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 23); Тим часом Корж блукав по корівнику, як завжди, стримано погейкуючи на доярок (Добр., Тече річка.., 1961, 152).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погейкую | погейкуємо |
2 особа | погейкуєш | погейкуєте |
3 особа | погейкує | погейкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погейкуватиму | погейкуватимемо |
2 особа | погейкуватимеш | погейкуватимете |
3 особа | погейкуватиме | погейкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погейкував | погейкували |
Жіночий рід | погейкувала | |
Середній рід | погейкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погейкуймо | |
2 особа | погейкуй | погейкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | погейкуючи | |
Минулий час | погейкувавши |