поглум
ПОГЛУМ, у, ч., розм. Те саме, що глум. Пан Яскульський.. приволік сюди татарву - на грабежі наших дібр [нашого добра], на гвалти й знущання над нашими сестрами і жінками і святій нашій грецькій вірі на поглум (Стар., Облога.., 1961, 9); Їх [О. Ульянова та його товаришів] юність - потай від народу - І їх протест, і силу горду В наметі чорної імли На поглум кату віддали (Мас., Сорок.., 1957, 481).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поглум | поглуми |
Родовий | поглуму | поглумів |
Давальний | поглумові, поглуму | поглумам |
Знахідний | поглум | поглуми |
Орудний | поглумом | поглумами |
Місцевий | на/у поглумі | на/у поглумах |
Кличний | поглуме | поглуми |