погноїти
ПОГНОЇТИ, ою, оїш, док., перех. 1. Допустивши до гниття, зіпсувати, зробити непридатним до вжитку все або багато чого-небудь; згноїти. [Куць:] Ще ж Водяник стіжка їм підмочив, а Потерчата збіжжя погноїли (Л. Укр., III, 1952, 252); Матір приголомшили ці слова. - Хліб святий погноїти, - вжахнулась вона (Гончар, II, 1959, 160).
2. перен. Тримаючи довго у важких, згубних умовах, довести до загибелі, смерті (всіх або багатьох). Селяни похмурі стояли перед ним [становим], поскидавши шапки, як і завжди, і на всі його погрози (погноїти у в'язниці, на Сибір запроторити) лише переступали з ноги на ногу й мовчали (Головко, II, 1957, 240).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погною | погноїмо |
2 особа | погноїш | погноїте |
3 особа | погноїть | погноять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погноїв | погноїли |
Жіночий рід | погноїла | |
Середній рід | погноїло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погноїмо | |
2 особа | погної | погноїть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погноївши |