погоджати
ПОГОДЖАТИ, аю, аєш, недок., рідко, ПОГОДИТИ, джу, диш, док., розм. 1. неперех. Сприяти кому-небудь у чомусь. [Вареник:] І куди тільки та совість поділася? Як я, то кожному погоджаю, кожному потрапляю, щоб якнайкраще!.. (Кроп., II, 1958, 195); Погодив тоді бог козакам надрать у своїх ворогів усячини (П. Куліш, Вибр., 1969, 67); // безос. Тепер мені погодило, Що прядиво не вродило, Та вродила чечевиця, Та буде мені фартух і спідниця (Чуб., V, 1874, 1184).
2. перех. Примиряти кого-небудь. Погоди їх, чого вони сваряться?; // перен. Сполучати, поєднувати що-небудь з чимсь іншим. Олію з водою ніколи не погодиш (Номис, 1864, № 4155); - Олексин батько ви! Поміщик! В хлопській свиті! Признайте, се в умі нелегко погодити (Фр., X, 1954, 198).
3. перех. Домовляти кого-небудь. Погодити наймита.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погоджаю | погоджаємо |
2 особа | погоджаєш | погоджаєте |
3 особа | погоджає | погоджають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погоджатиму | погоджатимемо |
2 особа | погоджатимеш | погоджатимете |
3 особа | погоджатиме | погоджатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погоджав | погоджали |
Жіночий рід | погоджала | |
Середній рід | погоджало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погоджаймо | |
2 особа | погоджай | погоджайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | погоджаючи | |
Минулий час | погоджавши |