погороджений
ПОГОРОДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погородити 1, 2. З боків погороджені високі острішки, а над ними здіймається хмарою зелення (Вас., І, 1959, 270).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | погороджений | погороджена | погороджене | погороджені |
Родовий | погородженого | погородженої | погородженого | погороджених |
Давальний | погородженому | погородженій | погородженому | погородженим |
Знахідний | погороджений, погородженого | погороджену | погороджене | погороджені, погороджених |
Орудний | погородженим | погородженою | погородженим | погородженими |
Місцевий | на/у погородженому, погородженім | на/у погородженій | на/у погородженому, погородженім | на/у погороджених |