погриміти
ПОГРИМІТИ, млю, миш; мн. погримлять; док. Гриміти якийсь час. Погриміти відром; // безос. [Xаритон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє..! Отже, тільки погриміло та поблискало... (Кроп., II, 1958, 11); [Платон Гаврилович:] А мені здається, що не буде [дощу]. Отак погримить-погримить та й мине (Вас., III, 1960, 138).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погриму | погримимо |
2 особа | погримиш | погримите |
3 особа | погримить | погримать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погримів | погриміли |
Жіночий рід | погриміла | |
Середній рід | погриміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погримімо | |
2 особа | погрими | погриміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погримівши |