подення
ПОДЕННЯ, я, с. , діал. 1. Дно. - Ніхто мене не посилав [на похорон], - відповіла [Пазя] соромливо. Достоту, як та миша під снопами, що як снопи розберуть аж до подення, то вона ховається в нору (Март., Тв., 1954, 381).
2. перен., зневажл. Декласовані елементи суспільства. - Так, я справді на дні, - думалось йому, - на дні суспільності, а отсе довкола мене що ж, як не подення суспільності (Фр., І, 1955, 275).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подення | подення |
Родовий | подення | подень |
Давальний | поденню | поденням |
Знахідний | подення | подення |
Орудний | поденням | поденнями |
Місцевий | на/у поденні | на/у поденнях |
Кличний | подення | подення |