подовбаний
ПОДОВБАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до подовбати 1. Леус з Чумаком крутою вулицею швидко зійшли до річки і ступили на подовбаний ковзанами лід (Збан., Переджнив'я, 1955, 198); Мокрий, де-не-де подовбаний снарядами, асфальт тьмяно вилискує крізь туманний степ (Гончар, III, 1959, 207); Догнивали подовбані птицею, поливані дощами соковиті кавуни і дині (Кач., Вибр., 1947, 230); Це був велетень на товстих і пружних ногах, з плечима атланта, з широким, подовбаним віспою обличчям (Чаб., За півгодини.., 1963, 27).
2. у знач. прикм. Який має на своїй поверхні заглибини, вм'ятини, дірки; нерівний. На порізаному і подовбаному столярському столі стоїть страва (Стельмах, II, 1962, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | подовбаний | подовбана | подовбане | подовбані |
Родовий | подовбаного | подовбаної | подовбаного | подовбаних |
Давальний | подовбаному | подовбаній | подовбаному | подовбаним |
Знахідний | подовбаний, подовбаного | подовбану | подовбане | подовбані, подовбаних |
Орудний | подовбаним | подовбаною | подовбаним | подовбаними |
Місцевий | на/у подовбаному, подовбанім | на/у подовбаній | на/у подовбаному, подовбанім | на/у подовбаних |