подостатком
ПОДОСТАТКОМ, присл., діал. Удосталь. Грошей було [у братів] подостатком під руками (Фр., VIII, 1952, 294); Темна чорнявка з круглим рум'яним лицем так і пашіла здоров'ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Март., Тв., 1954, 296); Тоді, в перші роки революції, ворогів її явних і прихованих було подостатком (Гжицький, Вел. надії, 1963, 181).
подостаток
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подостаток | подостатки |
Родовий | подостатку | подостатків |
Давальний | подостаткові, подостатку | подостаткам |
Знахідний | подостаток | подостатки |
Орудний | подостатком | подостатками |
Місцевий | на/у подостатку | на/у подостатках |
Кличний | подостатку | подостатки |