подоїти
ПОДОЇТИ, дою, доїш; наказ. сп. подій; док., перех. 1. Док. до доїти 1. Вийду вранці до корови, Я корову напою, Подою (Шевч., І, 1963, 135); Подоївши вівці, зайшла [мати] в хату (Головко, II, 1957, 199).
2. перен., розм. Необмежено скористатися чиїми-небудь матеріальними засобами; здобути від когось матеріальну допомогу. - Цей Безкоровайний ні риба ні м'ясо, а нам він пригодиться. Один раз я його побачив і думаю, що подоїти його можна (Хижняк, Невгамовна, 1961, 224).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подою | подоїмо |
2 особа | подоїш | подоїте |
3 особа | подоїть | подоять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подоїв | подоїли |
Жіночий рід | подоїла | |
Середній рід | подоїло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подіймо | |
2 особа | подій | подійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подоївши |