подружити
ПОДРУЖИТИ, дружу, дружиш, док. 1. неперех., з ким. Стати друзями з ким-небудь; заприятелювати. Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились! (Шевч., І, 1963, 326); В капелі Хоткевич познайомився і близько подружив з молодим співаком, майбутнім видатним композитором.. Кирилом Стеценком (Мист., 6, 1962, 33); // також без додатка. Виявити взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного. Ми подружили, до праці охочі, Ми побраталися в доброму ділі (Мал., Полудень.., 1960, 106).
2. перех. Зробити друзями кого-небудь з кимсь; здружити, збратати. Доля звела їх, молодих партизанів, подружила і навік побратала (Чаб., Балкан. весна, 1960, 419).
3. перех., розм., рідко. Те саме, що одружити. Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подружу | подружимо |
2 особа | подружиш | подружите |
3 особа | подружить | подружать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подружив | подружили |
Жіночий рід | подружила | |
Середній рід | подружило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подружімо | |
2 особа | подружи | подружіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подруживши |