подівати
ПОДІВАТИ, аю, аєш; наказ. сп. подінь; док., перех., розм. 1. Покласти, засунути все або багато чого-небудь кудись так, що важко знайти. - Тепер сих горішків ніде не подіваю, так при собі й носитиму (Кв.-Осн., II, 1956, 35).
2. Знайти для всіх або багатьох, усього або багато чого-небудь місце, притулок і т. ін. Куди подівати втікачів?; Куди подівати ці пальта?; // Відіслати, відправити або знищити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, щоб позбутися. - А де ти подівав панотців? - спитав отець Мельхиседек [у погонича] (Н.-Лев., III, 1956, 121).
3. Використати, витратити все або багато чого-небудь. - Ото! І де він подівав ті гроші? - заскрипів дід Оникій (Н.-Лев., IV, 1956, 205).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подіваю | подіваємо |
2 особа | подіваєш | подіваєте |
3 особа | подіває | подівають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подівав | подівали |
Жіночий рід | подівала | |
Середній рід | подівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подіваймо | |
2 особа | подівай | подівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подівавши |