подітися
ПОДІТИСЯ, інуся, інешся; наказ. сп. подінься; док. Те саме, що дітися. В селі не бачили й не чули, Де вона [княжна] поділась (Шевч., II, 1963, 34); Якось глянула [Хима] в чисту воду, та й не пізнала самої себе.. - Чи се я? де ж моя краса дівоча поділася? (Вовчок, І, 1955, 52); В Антона де й старість поділася, як рукою її зняло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 137); Один бурлака вглядів одчинені двері, догадавсь, де подівся Бжозовський, і почав дертись по дверях на горище (Н.-Лев., II, 1956, 203); Раптом винирнув ізнизу, з-за кущів.., жандарм, що так і в'ївсь: - Біг тут старець? де подівсь? (Тич., II, 1957, 28); Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся З малим сиротою? (Шевч., І, 1963, 23); Марія ще не знала, куди їй подітися проти ночі, не думала, що буде робити завтра (Кучер, Чорноморці, 1956, 103).
@ Не знати, куди (де) подітися [від смутку, сорому, збентеження і т. ін. ] - дуже переживати, хвилюватися (від смутку, сорому, збентеження і т. ін.). Першу зиму Олені було так тяжко і так сумно, що вона не знала, куди подітися (Тют., Вир, 1964, 23); Максим не знав, де подітися, що з собою робити в такім клопоті. Він встидався, як дівчина (Стеф., І, 1949, 164); Батько викликав сина і так присоромив його, що той не знав, куди подітись (Рад. Укр., 8.IX 1950, 2); Ніде (нікуди, нема куди) подітися - те саме, що Ніде (нікуди, нема куди) дітися (див. діватися).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подінуся | подінемося |
2 особа | подінешся | подінетеся |
3 особа | подінеться | подінуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подівся | поділися |
Жіночий рід | поділася | |
Середній рід | поділося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подіньмося | |
2 особа | подінься | подіньтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подівшись |