позакидати
ПОЗАКИДАТИ 1, аю, аєш, док., перех. Закидати чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Лісні духи оточили його [озеро] непрохідними колючими кущами, завалили камінням, позакидали глибокими мохами і болотом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 242); // безос. Випав великий сніг. Протоптані стежки позакидало, і від них не залишилося й сліду (Чорн., Потік.., 1956, 114).
ПОЗАКИДАТИ2, аю, аєш, док., перех. 1. Закинути кудись усе або багато чого-небудь. Як так граться, то я й палички позакидаю (Номис, 1864,,№ 3814); До самого двору тими вінками величаємось. А вступаючи в двір, схопимо з себе, позакидаємо (Вовчок, І, 1955, 103); Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (Н.-Лев., І, 1956, 103); // Викинути як непотрібне. - Жінок і дівчат щоб ні одної не було [на полі]. Щоб і сапи свої позакидали... (Кучер, Трудна любов, 1960, 375).
2. Різким рухом підняти вгору, відкинути, відвести назад, убік (голови, руки, ноги і т. ін.) (перев. про всіх або багатьох). Молоді, чорняві скрипачі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки (Н.-Лев., І, 1956, 78).
3. Припинити займатися чимсь, закинути, забути все або багато чого-небудь. - От так! що ж ми тепер робитимемо, коли книжки позакидали? - сказала Олеся (Н.-Лев., III, 1956, 95).
4. розм. Помістити в яке-небудь приміщення для відгодовування (свійських птахів, тварин) (усіх або багатьох). - Гуси позакидала в кучу годувати к різдву (Н.-Лев., III, 1956, 92).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позакидаю | позакидаємо |
2 особа | позакидаєш | позакидаєте |
3 особа | позакидає | позакидають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позакидав | позакидали |
Жіночий рід | позакидала | |
Середній рід | позакидало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позакидаймо | |
2 особа | позакидай | позакидайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позакидавши |