позамітаний
ПОЗАМІТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позамітати. В ярузі, над позамітаними снігом хатами, піднімаються сиві стовпи диму (Вирган, В розп. літа, 1959, 293); // позамітано, безос. присудк. сл. На обійстю було чисто й позамітано, як на току (Кобр., Вибр., 1954, 151); У кімнаті було чисто позамітано (Ков., Світ.., 1960, 6).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позамітаний | позамітана | позамітане | позамітані |
Родовий | позамітаного | позамітаної | позамітаного | позамітаних |
Давальний | позамітаному | позамітаній | позамітаному | позамітаним |
Знахідний | позамітаний, позамітаного | позамітану | позамітане | позамітані, позамітаних |
Орудний | позамітаним | позамітаною | позамітаним | позамітаними |
Місцевий | на/у позамітаному, позамітанім | на/у позамітаній | на/у позамітаному, позамітанім | на/у позамітаних |