позганяти
ПОЗГАНЯТИ, яю, яєш і ПОЗГОНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Зігнати звідусіль в одне місце всіх або багатьох людей, багато худоби, птиці і т. ін. [Начальник штабу:] Виявляється, німці від річки до станції Колокол проклали нову дорогу.. Ось вона. Позганяли населення і будували день і ніч (Корн., II, 1955, 42); [Івасик:] Коней, татку, позганяли під одну повітку (Голов., Драми, 1958, 451); От уже й овець позгонили [хлопці] до гурту (Мирний, І, 1949, 150).
2. Прогнати звідкись, з певного місця всіх або багатьох людей, багато птахів, комах і т. ін. Позганяти граків з дерева.
3. Скинути, змести, змахнути з поверхні чого-небудь усе або багато чогось, у багатьох місцях. Вітер позганяв сніг з дороги.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позганяю | позганяємо |
2 особа | позганяєш | позганяєте |
3 особа | позганяє | позганяють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позганяв | позганяли |
Жіночий рід | позганяла | |
Середній рід | позганяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позганяймо | |
2 особа | позганяй | позганяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позганявши |