поздоровлення
ПОЗДОРОВЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поздоровити, поздоровляти. Нарешті висота впала.., і першим про це дізнався Маковейчик. Лінія [телефонного зв'язку] одразу сповнилась радісним клекотом, взаємними поздоровленнями (Гончар, III, 1959, 60); Вчителя ми застали в альтані.. Я.. поздоровив його. Він мотнув головою, не відповідаючи нічого на моє поздоровлення (Фр., IV, 1950, 282).
2. Привітання з нагоди якої-небудь радісної, приємної події (народження, одруження, ювілею і т. ін.). Василько подав їй свою чашку, промовивши тихо і несміливо якесь поздоровлення (Л. Укр., III, 1952, 485); Засушені квіти.., альбоми з поздоровленнями і видами на море.. - все те висіло на стінах, як свідки і співучасники далеких забав і ночей (Вільде, Сестри.., 1958, 451).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поздоровлення | поздоровлення |
Родовий | поздоровлення | поздоровлень |
Давальний | поздоровленню | поздоровленням |
Знахідний | поздоровлення | поздоровлення |
Орудний | поздоровленням | поздоровленнями |
Місцевий | на/у поздоровленні | на/у поздоровленнях |
Кличний | поздоровлення | поздоровлення |