поздоровшати
ПОЗДОРОВШАТИ, аю, аєш. Док. до здоровшати. Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав (Н.-Лев., II, 1956, 230); [Кряж:] За цих два місяці, що ми тут, то я аж той... ніби поздоровшав (Зар., Антеї, 1962, 228); * Образно. - Віриш, душею поздоровшав. Аж сам дивуюсь тепер: як міг до такої ганьби.. дожитись? (Гончар, Тронка, 1963, 337); // Одужати від хвороби; поправитися. [Єфрем:] Слабогрудим лікарі совітують молоко пить, от і ви, таточку, питимете та й поздоровшаєте (Кроп., IV, 1959, 347).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поздоровшаю | поздоровшаємо |
2 особа | поздоровшаєш | поздоровшаєте |
3 особа | поздоровшає | поздоровшають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поздоровшав | поздоровшали |
Жіночий рід | поздоровшала | |
Середній рід | поздоровшало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поздоровшаймо | |
2 особа | поздоровшай | поздоровшайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поздоровшавши |