поздувати
ПОЗДУВАТИ, аю, аєш, док., перех. Здути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. - А як на горбах, то вітер і зовсім сніг поздуває (Донч., VI, 1957, 227); // безос. Надворі був тріскучий мороз, з вітром. Аж потріскалася земля, з якої місцями поздувало сухий, як пісок, сніг (Грим., Кавалер.., 1955, 161).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поздуваю | поздуваємо |
2 особа | поздуваєш | поздуваєте |
3 особа | поздуває | поздувають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поздував | поздували |
Жіночий рід | поздувала | |
Середній рід | поздувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поздуваймо | |
2 особа | поздувай | поздувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поздувавши |