покликнути
ПОКЛИКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до покликати. - Я чула, як ти про мене розпитував, от я й прийшла до тебе. Ти радий? - Радий, дуже радий! - покликнув Павлусь і простяг до неї обидві руки (Л. Укр., III, 1952, 488); - Марусю! - покликну. - Се ти? Тая покірлива?.. (Вовчок, І, 1955, 210).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покликну | покликнемо |
2 особа | покликнеш | покликнете |
3 особа | покликне | покликнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покликнув | покликнули |
Жіночий рід | покликнула | |
Середній рід | покликнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покликнімо | |
2 особа | покликни | покликніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покликнувши |